Нго Хоанг Мінь
Додав: |
Оновлення: |

Може здаватися дивним, що прапор В'єтнаму є предметом до обговорення як цікавим, так і спірним одночасно. Соціалістична Республіка В'єтнаму має червоний прапор з жовтою зіркою всередині. Однак вписуючи термін „прапор В'єтнаму” в Гуглі, поряд з червоним прапором можемо знайти також інший - жовтий прямокутник з трьома червоними смугами.

Виявляється, що прапор є дуже цікавою темою, як і відправною точкою в обговоренні політичного аспекту діяльності в'єтнамських мігрантів. Можна сказати, що серед в'єтнамців, які проживають закордоном, це є постійною темою та створює у них найбільші суперечки. Польща не є винятком, оскільки в'єтнамська громада також є розділеною (політично), і цей розподіл є дуже глибоким.

Деякі серед читачів напевно не пам'ятають історії В'єтнаму, але частина поляків знає, що ця країна була об'єднана в 1975 р., коли США залишили свого союзника (Південний В'єтнам) та комуністичний Північний В'єтнам переміг його без особливих проблем. Отже ситуація В'єтнаму представляється інакше, ніж у випадку Кореї, де надалі є дві окремі, ворогі до себе, країни. Втаємничені знають, що серед в'єтнамців цілий час існує поділ. Одні погоджуються з політичною системою, що панує в об'єднаній комуністичній країні, а другі не приймають такого стану справ. Комуністичній владі особливо супротивляються в'єтнамці, що проживають в Америці, а там їх є багато, а якщо конкретніше, то кілька мільйонів. На даний час, в'єтнамці впевнено починають говорити про завершення в'єтнамської війни, як про факт здобуття Південного В'єтнаму Північним, замість терміну „визволення Півдня”, який часто використовувався в пропагандистських підручниках. Не всі пам'ятають, що Південний В'єтнам мав жовтий прапор з трьома червоними смужками всередині. Попри те, що ця країна не існує з 1975 р. - і отже молоде покоління має право не пам'ятати цей прапор - в'єтнамці, що проживають в Америці і частина в'єтнамців в Європі вперто стверджують, що саме цей (їх старий) прапор символізує свободу, і одночасно становить майбутнє для В'єтнаму.

Як виглядає ставлення до прапора (та до політичної системи) серед в'єтнамців, що проживають в Польщі? Як відомо, в Польщі проживають в основному в'єтнамці, що походять з Півночі, тобто з комуністичної частини. В'єтнамці, які живуть в Польщі, добре знають червоний прапор, і в принципі їх не цікавить жовтий прапор - крім дослівно кількох осіб. Дякуючи Солідарності та політичним змінам, які відбулися в Польщі, більшість в'єтнамців, що мешкають в цій країні, розуміють, чим є демократія і що значить свобода слова, проте надалі серед них є такі в'єтнамці, які скучають за старою Батьківщиною - у її теперішньому вигляді, і, мабуть, мріють про зайняття державних становищ у В'єтнамі, напр., якісь становища в Управлінні Визвольно-Народного Фронту, або в інших державних установах. Трапляється, що вони створюють плани на майбутнє - також у сфері політичної діяльності - з країною походження, тобто з В'єтнамом, навіть у ситуації, коли мають польське громадянство і вже не мають в'єтнамського громадянства (колись існувала вимога, що потрібно зріктися свого громадянства, що дістати польське) старають про його відновлення (надання), але, здається, ніхто ще цієї мети не осягнув. 

Варто, отже, в'єтнамцям усвідомити, що якщо вони проживають в Польщі і декларують, що Польща є їх другою Батьківщиною, то вони повинні зрозуміти, що в Польщі комуністична система вже не є радо прийнятою – а діяльність на користь її пропагування є навіть заборонена Конституцією.

З метою донесення інформації про те, на чому полягали продемократичні зміни в Польщі, та з ціллю інтеграції самих в'єтнамців з поляками, потрібно контактуватися із їхніми лідерами. Це власне лідери в'єтнамської громади, особи, які добре знають це середовище із середини, становлять найкращий матеріал для експертів, які є причиною взаємопізнання та інтеграції обох сторін. 

Якими якостями повинен володіти ідеальний експерт?

Це, однозначно, повинна бути людина, яка володіє як і в'єтнамською мовою, так і знає ціле в'єтнамське середовище в Польщі - а також реалії сучасного В'єтнаму, з огляду на факт, що мігранти в Польщі утримують сталий контакт з країною походження і часто пов'язують своє майбутнє з поверненням на Батьківщину. Отже, цю роль не може виконувати хтось, хто виїхав з В'єтнаму в передшкільному віці і в даний момент взагалі туди не їздить, тому що така особа може мати дуже обмежений обшар знання про теперішній В'єтнам. Добрим експертом не буде також людина, яка має лише обмежені контакти з в'єтнамцями, оскільки з уваги на виразні та котроверсійні політичні погляди не акцептується більшістю суспільного середовища. Одним словом, це мусить бути хтось, хто  є акцептований у тому середовищі, а конкретніше - хтось, хто часто з ним спілкується, не зважаючи на політичні та релігійні погляди. 

В'єтнамці мають особисту вразливість на особи, які за будь-яку ціну шукають „класового ворога”, більше прагнучи до здобуття популярності серед польської публіки (напр., шляхом безперервної присутності в польських медіа), ніж представлення інтересів в'єтнамських мігрантів.

Потрібно прийняти, що в ролі експертів повинні справдитися в'єтнамці, які належать до так зв. Першої хвилі мігрантів - тобто особи, які закінчили навчальні заклади в Польщі в рамках допомоги, наданої В'єтнаму через цю країну. Такі особи, перебуваючи в Польщі вже багато років, є ідеально зінтегрованими із польським суспільством. Одночасно, дякуючи тому, що вони виховалися у В'єтнамі, володіють вони досконало в'єтнамською мовою, а утримування контактів з родинами та друзями в країні походження спричиняються до того, що вони мають знання на тему теперішньої реальності у В'єтнамі. Також потрібно пам'ятати, що на навчання до Польщі приїжджали вибрані особи з В'єтнаму, тобто учні в'єтнамських шкіл з найкращими результатами екзаменів на навчання.

Якщо вже йдеться про в'єтнамських студентів в Польщі, то варто нагадати, що вони мусили не лише бути одними з найкращих учнів з В'єтнаму, але також протягом цілого свого навчання в Польщі мусили дуже старатися, тому що за браку успіштості в навчанні їм грозила депортація назад до країни, а такий вигнаний студент мав потім важку ситуацію у своїй країні.

Ймовірно, поляки не зможуть зрозуміти того факту, що під час 5 років навчання (або 6 років, враховуючи рік підготовки, тобто вивчення польської мови) в'єтнамський студент міг відвідати родину лише один раз - на власний кошт. Додатково, потрібно було отримати добрі результати в навчанні, щоб отримати візу назад до своєї країни (так, це не помилка - була обов'язкова віза виїзду!). Більш того, коли в Польщі повільно надходили зміни, Амбасада В'єтнаму забирала студентам паспорти (в депозит), а студенти мали лише студентські квитки та посвідчення, що є вони громадянами СРВ. Деякі в'єтнамці, які вирішили після закінчення навчання в Польщі (напр., закладаючи тут сім'ю), наступним чином мусили заплатити (віддати Амбасаді В'єтнаму) велику кількість грошей - майже цілу суму грошей, яку отримали протягом часу навчання, щоб могти отримати назад свої паспорти та отримати посвідчення цивільного стану, які потрібні їм були у процесі закладення подружнього зв'язку з громадянками/громадянами Польщі та отримання карти побуту в Польщі.

Придивляючись біографіям в'єтнамців, які закінчили навчання в Польщі, можна зауважити, що це - особи, які прожили своє: а точніше, прожили не лише часи війни з американцями, але також війни з Камбоджею і Китаєм, а також воєнний стан в Польщі. Це було для них так званою школою життя. Прийшов час, щоб вони використали свій досвід в цілях співпраці на користь взаємного зближення поляків та в'єтнамців. До прикладу, такі собі експерти повинні бути консультантами-радниками при організації культурних заходів в'єтнамською общиною – на приклад, для того, щоб в'єтнамці не організовували у цій країні заходів на честь армії, за участю невинних в'єтнамських дітей (народжених у вільній Польщі), вбраних у форму та хустки "піхотинців”, одночасно такої, що асоціюється із комуністичною формою. Переселенці з В'єтнаму, що перебувають в Польщі, повинні зрозуміти, що такого роду паради та марші, відкрито нав'язуючі до зразка комуністичного „апелю” не вітаються в сучасній Польщі. Потрібно додати, що більшість учасників такого роду заходів - як і дітей, так і їхніх батьків, які часто виводяться з наступних хвиль міграції в Польщі - просто бажають брати участь у культурному заході, який згромаджує їхніх співбратів, і не здають собі справи з того, що їх використовують в цілях прокомуністичної пропаганди. 

Натомість, випускники навчальних заходів Польщі, що проживають тут, здають собі справу з характеру такого роду заходів та з оцінки його польським суспільством. Іншими словами - знають багато, але деякі з них не хочуть протестувати. Можна припускати, що до цього мотивує їх страхо перед імовірним браком можливості в'їзду до своєї колишньої країни з ціллю відвідин родини. 

Насправді у випадку, коли вони є громадянами Польщі, то в такій ситуації вони повинні розраховувати на допомогу своєї нової Батьківщини - але як насправді такі справи виглядають в практиці?

В даний час, Польща має сильну позицію та добру репутацію як в Європі, так і в цілому світі. І тому стати її на допомогу не лише для в'єтнамської громади в Польщі, але й для цілого в'єтнамського народу. Через обдумані та мудрі дії, за участі експертів, які виходять із середовища зінтегрованих з Польщею в'єтнамців, Польща має шанс стати причиною змін у кращому напрямку в політичній ситуації у В'єтнамі.

Нго Хоанг Мінь

Коментувати

Оголошення
Новини
Архів

Projekt ‘MIEJSKI SYSTEM INFORMACYJNY I AKTYWIZACYJNY DLA MIGRANTÓW’ jest współfinansowany z Programu Krajowego Funduszu Azylu, Migracji i Integracji oraz budżetu państwa. Wyłączna odpowiedzialność spoczywa na autorze. Komisja Europejska nie ponosi odpowiedzialności za sposób wykorzystania udostępnionych informacji.

Projekt LOKALNE MIĘDZYSEKTOROWE POLITYKI NA RZECZ INTEGRACJI IMIGRANTÓW realizowany był w ramach programu Obywatele dla Demokracji, finansowanego z Funduszy EOG.

Projekt LOKALNE POLITYKI MIGRACYJNE - MIĘDZYNARODOWA WYMIANA DOŚWIADCZEŃ W ZARZĄDZANIU MIGRACJAMI W MIASTACH był współfinansowany ze środków Unii Europejskiej w ramach Europejskiego Funduszu na rzecz Integracji Obywateli Państw Trzecich oraz budżetu państwa. Wyłączna odpowiedzialność spoczywa na autorze. Komisja Europejska nie ponosi odpowiedzialności za sposób wykorzystania udostępnionych informacji.

Projekt LOKALNE MIĘDZYSEKTOROWE POLITYKI NA RZECZ INTEGRACJI IMIGRANTÓW był współfinansowany ze środków Unii Europejskiej w ramach Europejskiego Funduszu na rzecz Integracji Obywateli Państw Trzecich oraz budżetu państwa. Wyłączna odpowiedzialność spoczywa na autorze. Komisja Europejska nie ponosi odpowiedzialności za sposób wykorzystania udostępnionych informacji.

Projekt ‘WARSZAWSKIE CENTRUM WIELOKULTUROWE’ był współfinansowany ze środków Unii Europejskiej w ramach Europejskiego Funduszu na rzecz Integracji Obywateli Państw Trzecich oraz budżetu państwa. Wyłączna odpowiedzialność spoczywa na autorze. Komisja Europejska nie ponosi odpowiedzialności za sposób wykorzystania udostępnionych informacji.

LOKALNE MIĘDZYSEKTOROWE POLITYKI NA RZECZ INTEGRACJI IMIGRANTÓW Projekt realizowany był przy wsparciu Szwajcarii w ramach szwajcarskiego programu współpracy z nowymi krajami członkowskimi Unii Europejskiej.